Усередині серпня координаторка членської та волонтерської програм Марія Шененко відвідала з навчальною та ознайомчою метою Білорусь і мала нагоду поділитися досвідом АВК в організації промо-заходів, зокрема, “Велопараду дівчат”. Колеги АВК, громадське об’єднання “Минское велосипедное общество”, а також представники молодіжного громадського об’єднання “Солянка” провели Марії кілька велосипедних екскурсій, що дало змогу відчути і побачити столицю Білорусі на велосипеді.

Одним з проектів, які реалізовують в партнерстві МВО (“Минское велосипедное общество” – прим.) та “Солянка”, є ініціатива #minskbikestyle (мінських велосипедний стиль), героями якого є мінчани та гості міста, що використовують велосипед як транспорт.

Марію також запросили взяти участь у проекті й поділитися історією взаємодії з велосипедом у Києві та в Мінську.

Розкажи трохи про себе, як ти потрапила до АВК?

Мій шлях в АВК почався з волонтерства. Ще в студентські роки я волонтерила в різних організаціях, які займаються неформальною освітою. Потім потрапила в екологічну організацію, що в ній на той момент була волонтерська програма від Національного екологічного центру України під назвою «Екоцентр». Мене привабило в ній співтовариство, об’єднане однією метою, завданням. І в Екоцентрі я знайшла компанію, «поштовх», невеликий досвід у проектному менеджменті. Це був, якщо я не помиляюся, 2015 рік, мій 4-й курс. З того часу відбулося багато всяких цікавих і корисних речей. Через, напевно, кілька місяців, організація «Екоцентр» в співпраці з АВК , допомагала організовувати захід «На роботу на велосипеді», і мені запропонували взяти участь волонтером на цьому заході.

Тоді я вперше потрапила в середовище АВК, познайомилася з Настею – нинішньою директоркою, яка на той момент була координаторкою волонтерів. Ми з нею почали спілкуватися, я до них періодично приходила – щось допомагала на заходах. І через рік мені запропонували стати координувати волонтерську програму. На той момент я ще навчалася, а потім була на стажуванні в PR-агенції, і паралельно працювала в АВК. Після практики була ще одна робота, яку я також поєднувала з АВК.

Розвиток велоруху завжди був більше для душі. Але в підсумку прийшла до того, що в Асоціації велосипедистів я зможу розвиватися більш динамічно, і це буде більш цінно і продуктивно для мене і для велоспільноти в цілому. Громадський сектор мене “поглинув”. І з лютого цього року я вже повноцінно працюю в АВК.

На велосипеді часто їздиш?

Скажімо, рідше, ніж могла б, але частіше, ніж до того. Приміром, зараз в Білорусі я пересуваюся здебільшого на велосипеді і лише зрідка – на метро.

Ти вже більше тижня у Білорусі. Можеш порівняти Київ та Мінськ у питаннях велосипедизації?

У Мінську на велосипеді їздити, звичайно, комфортно. У першу чергу через рельєф. По-друге, через те, що ти пересуваєшся не по проїжджій частині і відчуваєш себе безпечніше. Це і перевага, і недолік, оскільки мені дуже ніяково перед пішоходами – мені здається, що вони всі мене ненавидять, коли я на велосипеді вриваюся на їхню територію. Але в Мінську дуже широкі тротуари, і це дає можливість розминутися пішоходу і велосипедисту.

Дівчат на вулицях міста я бачу дуже багато, і більшість з них їздять не в спортивній формі. Класно, що у вас є велопереїзди. Цього в Києві дуже бракує.

В Україні велорух дозволено по проїжджій частині, але більше ніж 60% користувачів велосипеда в Києві пересуваються по тротуарах, оскільки так почувають себе безпечніше. До того ж, Київ – місто з досить непростим рельєфом, але у нас з 2015 року є зручна опція – можливість провозити велосипед в фунікулері (а також дитячі коляски). Ми в Асоціації велосипедистів Києва працюємо над тим, щоб комфортної інфраструктури в місті було більше, а велосипедисти почувалися повноцінними учасниками дорожнього руху і вибирали велосипед для щоденних поїздок по місту. І в цілому наші сезонні підрахунки показують позитивну динаміку: цієї весни кількість велосипедистів в столиці зросла на 40%.

Крім того, значний фактор – це наші заходи з промоції: «Велосипедом на роботу», «Велопарад дівчат», конкурс «Велопрацедавець року». Для багатьох ці заходи стають першим досвідом виїзду в місто на велосипеді – і ми раді, що можемо надихнути людей обирати цей транспорт.

Правда, за моїми відчуттями, дівчат на велосипедах в Києві все ще набагато менше, ніж в Мінську.

А з якими проблемами ти стикнулася в Мінську?

Велопереїзди є, але їх все ще досить мало, в більшості випадків потрібно спішуватися. Також часто зустрічаються розбиті тротуари і немає альтернативи у вигляді велодоріжки, тобто велосипедист часом змушений долати шлях по ямах і тріщинах.

19 серпня в Мінську відбувся велопарад дівчат і конкурс “Веломіс”, в якому ти взяла участь. Знаю, що в Києві є подібна ініціатива. Розкажи, як з’явилася ідея проведення таких заходів?

Така ідея з’явилася давно – 8 років тому, і з того часу це щорічний жіночий велопарад. У Києві (напевно, як і в багатьох містах) – дівчат на велосипедах значно менше. З усіх велосипедистів Києва дівчат від 14% до 21%. Ми хочемо їх надихнути на використання велосипеда як транспорту, тому що для багатьох велосипед все ще асоціюється зі спортсменом в шоломі і лайкри, на спортивному велосипеді. Ми намагаємося розбивати цей стереотип і говорити про образ велосипедистів(ок) ширше. Тому для дівчат вигадали такий формат, щоб вони могли максимально комфортно виїхати на велосипеді і відчути дорогу на цьому транспорті в будь-якому одязі, яка була б комфортна для них. Для когось це підбори і сукні з капелюшками, для когось футболка і джинси. Тобто це досить гнучкий стиль – велосипедний шик, що прийшов з Європи в 2000-х. Зараз ми активно розвиваємо цей стиль у себе в містах.

 

 

Спілкувався Юрій Мельник, МГО “Солянка”.

Фото: Євгеній Лойко та Марія Шененко

інші цікаві матеріали

Протягом шести днів 2-7 липня у Києві проходила Літня школа “Дизайн вулиць для якісного міського середовища та мобільності” для професіоналів, які мають досвід роботи з

Велосипед як хобі, як транспорт, як розвага, як робота. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто

Київський велосипедист і член АВК Віктор Крук узагальнив проблеми з велосипедним рухом в українських великих містах. Віктор користується велосипедом як транспортом у Києві вже 28