Автор матеріалу: Валерія Думанецька - координатор допомоги постраждалим у вело-ДТП

Цими вихідними у Білорусі пройшов знаковий захід для велоруху у Мінську – перший міжнародний велофестиваль «ВЕЛОСЛЕТ».

Основна ідея заходу – об’єднання заради розвитку, задля обміну досвідом та підтримка у розвитку велоспільноти Мінська. Тема актуальна в реаліях столиці Білорусі, адже велорух тут, порівняно з Україною, зокрема Києвом, знаходиться на доволі високому рівні. Та, незважаючи на активність, велоспільнота розбита на групки за стилями катання та за інтересами, що загальмовує розвиток велосипедної культури. Відсутність єдності забирає можливість створити впливовий меседж для привернення уваги влади для внесення змін, яких потребує розвиток велокультури.

А ви знали, що основна зміна, якої потребує велоспільнота Мінська – дозвіл виїхати на проїжджу частину? Так так, в Мінську можна катати ТІЛЬКИ по тротуарах та велодоріжках. Порушення ж правил тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу (у розмірі 10 доларів і більше).

Щодо велодоріжок, то тут вони зроблені з розумом: частково по тротуарах вздовж проїжджої частини, частково – вздовж річки Свіслоч, паралельно пішохідній зоні у напівпарковій зоні. Всього у місті 27 км велодоріжок. Також, на жаль чи на щастя, але у Мінську не можна катати на велосипеді у парках. Це пояснюється тим, що велосипедист несе небезпеку пішоходам з дітьми.

З огляду на настрій у велоспільноті, реалії у правилах пересування на велосипеді та наявній інфраструктурі Мінська, організатори фестивалю мріяли про створення проекту, який би об’єднав представників велогруп Мінська та представників велоруху інших країн заради обміну досвідом та визначення напряму подальшого розвитку. Коли ж вони натрапили на конкурс гранту від німецької організації MitOst, буквально за добу написали проект своєї мрії та, подавшись, виграли можливість реалізувати заплановане!

Перший міжнародний велофестиваль «ВЕЛОСЛЕТ» на хуторі Шаблі

velozlit_bilorus_cover

 

Участь у «ВЕЛОСЛьоТІ» взяли спікери з трьох країн: Україна, Білорусь та Росія. Представники з Польщі були зайняті, та планується, що вони поділяться своїм досвідом на фестивалі вже наступного року.

Від України запросили Ірину Садовнікову – співзасновницю ГО CityLab у Полтаві. Якщо коротко, то громадська організація CityLab займається створенням умов для сталого розвитку рідного міста Полтава та інших міст України.

MOTcU6xzooc

Ірина Садовнікова – CityLab Полтава

У своєму виступі Ірина розповідала про історії успіху роботи громадських організацій, різні проекти, акції та заходи, які сприяли розвитку велокультури та велоруху у містах. У презентації Ірина згадувала про досвід Львова, Києва, Полтави, Лейпцига та інших європейських міст.

Також Україну на фестивалі представляла, автор цього матеріалу, Валерія Думанецька – член, волонтер ГО Асоціації велосипедистів Києва та координатор допомоги постраждалим у вело-ДТП.

Валерія Думанецька

Трохи дивним рішенням було зі сторони організаторів обрати тему для доповіді про вело-ДТП, коли у Мінську навіть по проїжджій частині не можна катати. Втім Влад Пацкевич (головний орг.) пояснив свій вибір тим, що їх цікавить досвід, який геть різниця з тим, що наразі є в їх реаліях, адже щось захмарне наштовхує на розвиток у більших масштабах.

Доповідь про координацію вело-ДТП складалася з трьох блоків: знайомство з ГО АВК, розповідь про організацію МотоХелп, з якою йде тісна співпраця та яка є взірцем для розвитку напряму допомоги постраждалим у вело-ДТП. Й у третій частині доповіді мова йшла про досягнення та проблеми розвитку комунікації з іншими організаціями в ході допомоги велосипедистам.

Спікери з Москви привезли історію про 9 тисяч кілометрів подорожі по Аргентині, яка планувалася на 6 місяців, та затягнулася на цілих 16. А також перегляд відео на велосипедну тему з російського фестивалю велокіно.

Мінські спікери ділилися досвідом та секретами дієвого Public Relationship для проектів на велотематику, а представники мінської велосипедної спільноти розповідали про досягнення та заплановане.

Загалом на фестивалі, окрім освітнього блоку, були розваги на всі смаки відвідувачів: від рухливих ігор з фрізбі та швидкісних спусків на велосипедах, до пізнавального квесту та спортивних вправ з крос-фіту.

Ввечері дискотека та перегляд велокіно й ночівля у наметовому містечку під чистим небом хутора Шаблі, що за 80 км від Мінська.

vo4Fs8ZQE_k

За запрошення, організацію та ентузіазм окрема подяка організатору Владиславу Пацкевичу та його команді!

Jzfc3XlOO08

P.S. Переважно Мінський велосипедний рух в Україні представляють через призму ситуації з учасниками Критичної Маси, котрих накрила міліція серед дня нібито за несанкціонований збір. Та цю байку спростував один з організаторів велофестивалю, пояснивши таку реакцію правоохоронних органів агресивними викидами зі сторони велосипедистів, котрі фізично зазіхали на здоров’я службовців, чим і спричинили такі наслідки із подальшим судовим розглядом справи.

Та додав, що якби КритМаса не відповіла агресією все завершилося б простим попередженням. А українські ЗМІ на той момент смакували ту новину, адже це було політично вигідно. Про інші велоівенти, які проходять спокійно з великою кількістю велосипедистів та без зазіхань на їх свободу зі сторони службовців ніхто в Україні на жаль не знав. Дотепер.

 

інші цікаві матеріали

Голова Асоціації велосипедистів Києва Богдан Лепявко, якого переобрали цього року, користується велосипедом як транспортом для добирання на роботу чи у справах. А у вільний від

Iрина Бондаренко, членкиня Ради Української велосипедної мережі Щастя не в тому, щоб мати гроші або речі, це всі знають. Коли Лео Борманс почав писати Світову

Якщо існує рай для велосипедистів, то він має виглядати як пересічне місто в Нідерландах. Або село. Наприклад, як Ельст. У Maps.Me Ельст позначено як село,