Олеся Сторожук

медіа-координаторка Асоціації велосипедистів Києва

Сьогодні втретє сплатила членський внесок на розвиток Асоціації велосипедистів Києва (АВК). Це організація, в якій працюю вже два роки. Багато хто думає, що ми цілими днями їздимо на рожевих сіті-байках по парках, тому спробую розповісти, чим ми займаємось насправді та чому це важливо.

АВК стукає в двері влади з вимогами будувати велоінфраструктуру, слідкуємо за виконанням робіт, аналізуємо зроблене, привозимо в Україну іноземних транспортних експертів, проводимо акції та велопаради, пишемо статті та спілкуємося з пресою, інспектуємо байк-френдлі заклади, консультуємо компанії по створенню умов для велосипедистів, беремо участь в обговоренні міських проектів, ініціюємо петиції, проводимо тренінги для велоактивістів з усієї України та консультуємо в розробці схеми веломережі у цих містах, видаємо посібники з порадами, вичитуємо закони і тлумачимо правила, готуємо зміни в дорожньо-будівельні норми, проводимо міжнародну конференцію активістів, представників місцевого самоврядування та велобізнесу, проводимо велоекурсії, розповідаємо на фестивалях, чому велосипед – це круто, пробиваємо площі для соціальної реклами, вчимо всіх охочих впевнено і безпечно пересуватися по місту на велосипеді, працюємо над створенням умов для перевезення вело в громадському транспорті та поїздах, а іноді навіть розробляємо і маркуємо рекреаційні маршрути в парках, аби там можна було покататися на рожевому сіті-байку. Я точно про щось забула, даруйте.

Це робота не так задля тих, хто вже їздить на велосипеді й без остраху переїжджає Московський чи Південний міст; а радше для тих, хто вагається, хто ніколи не сяде на велосипед без відповідної інфраструктури.

На перший погляд може здатися, що АВК робить купу рухів задля “жменьки божевільних”, для спортсменів, для героїв. Насправді ці рухи робляться для того, щоб українські міста були комфортними місцями для життя. Не знаю, де я житиму через 20 років, але в усякому разі хочу бачити інший Київ: привітний, дружній, розслаблений, яскравий, чистий, безбар’єрний. Ви не повірите, але два колеса помножені на сотні тисяч можуть зробити ці зміни, адже якщо місто дбає про людей на велосипедах, то воно дбає і інтереси пішоходів, людей з обмжененими можливостями, користувачів громадського транспорту, батьків з візками, і – навіть водіїв авто!

Сьогодні АВК налічує майже півтисячі членів – людей, що сплачують щорічні внески (150 грн) і, за бажання, допомагають в роботі організації. Членство в АВК – це не закарбування статусу “тепер я велосипедист/-ка”, це підтримка майбутнього Києва – міста, в якому хочеться жити. Для членства навіть не потрібно бути активними велосипедистами, головне поділяти цінності з думкою про те, що колись вам може захотітися сісти на велосипед на Позняках і безперешкодно поїхати до друзів в гості на Солом’янку. Приєднавшись до АВК, ви робите запит на такі зміни в місті та допомагаєте організації це реалізувати. А для того щоб цей запит був почутим, нас має бути хоча б кілька тисяч.
Долучайтеся та приходьте 28 листопада на щорічні Загальні збори, де ми розкажемо більше, чим займалися в році цьому і чого очікувати в наступному. Далі буде!

Думки, висловлені в блозі членами АВК є суб’єктивними та можуть не збігатися з офіційною позицією Асоціації.

Хочете поділитися своїми думками? Запропонуйте тему: media[at]avk.org.ua.

інші цікаві матеріали

Текст – Валерія Думанецька Що таке місто? Робота, навчання? Магазин та поспіх? НІ! Місто – це комунікаційний центр області, в якому люди знаходять для себе

Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто

Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто