Олеся Сторожук

медіа-координаторка

Асоціації велосипедистів Києва

Після того як три таксі відмовилися їхати в мій бік, вирішила діставатися додому на громадському транспорті (ГТ) – з двома пересадками (тролейбус-метро-маршрутка). На це пішло дві години. За цей час мені не раз згадувався велосипед. Зате в таких ситуаціях тягне на роздуми, і ось що я надумала.

А тема роздумів така: Чому люди (в Києві) обирають автомобіль (крім статусу)?

berlin

Берлін, 2014 рік. Фото автора

Люди обирають автомобіль не для того, щоб викинути в повітря зайвих 68 кг вуглецю* і забруднити повітря іншими канцерогенами; люди обирають автомобіль, а тому що система громадського транспорту міста слабо розгалуджена, а маршрутки ходять переважно за лише їм зрозумілим графіком.

Автомобіль обирають не для того щоб створити шумове забруднення і самим же страждати від ним породжених стресів, а тому що громадський транспорт переважно роздовбаний, за винятком деяких нових тролейбусів.

Не для того щоб стати затором, а тому що наявний громадський транспорт рідко привозить людину з пункту А в пункт Б.

Не для того, щоб вбивати і так погані дороги, а тому що зупинки громадського транспорту запльовані й оточені шаурмою.

Не для того щоб паркуватися на тротуарах, а тому що водій громадського транспорту може тобі нахамити або відморозитися від питань.

Не для того щоб викидати тисячі гривень на бензин, не кажучи про ремонти, а тому що громадський транспорт з урахуванням його очікування та пішої ходьби до місця призначення не достатньо оперативний.

Не для того щоб змусити країну витрачати мільярди грошей на підтримку безумства, названого автомобільною інфраструктурою, а тому що громадський транспорт перевантажений і в годину пік ти висиш на одній нозі…

Люди обирають автомобіль не тому, що вони погані чи хочуть нашкодити місту, а тому що вони просто хочуть швидко і комфортно доїхати до місця свого призначення і відокремитися від агресивного середовища, породженого їхніми ж автомобілями, через ілюзію цієї відокремленості (привіт, постмодерн!).

Автомобіль обирається як очевидна альтернатива не достатньо якісному громадському транспорту. Ще можна обрати велосипед, що так само має ряд переваг над ГТ, хіба що в дощ мокро і книжку в процесі не почитаєш. Але, частіше за все, в Києві вибір не припаде на велосипед, бо для повного задоволення та безпеки не створена відповідна інфраструктура (адже вона десятки років створювалась для авто, з паралельним занепадом ГТ).

У запеклій дискусії вело про ти авто ми часто забуваємо дивитися ширше, дивитися в корінь й вішати один на одного ярлики (“всі автомобілісти – демони, всі велосипедисти – ангели” або “всі велосипедисти – дурачки, всі автомобілісти – круті чуваки”). А дуже часто між велосипедом і автомобілем стоїть громадський транспорт. Хоча насправді все, звісно ж, більш закручено, в якийсь момент чинники починають впливати один на одного і вже не розбереш, де курка, а де яйце…

Якби мене спитали, що з усім цим робити, я б сказала, що попри деякі складнощі – просто сідати на велосипед, і їздити вже. Щоб не бути частиною проблем, знаючи про них наслідки.

Але ще в жодного міста так не вийшло – просто закликати всіх пересідати на велосипеди. Спочатку інфраструктура, потім масова соціальна реклама – згадую довідники з розвитку велоруху та поради ECF. Ось тут на прикладі Берліна показано, чому це так (це один з найбільш преконливих текстів для мене і, здається, після цього мали б припинитися всі дискусії про те, чи потрібні Києву велодоріжки, але ж the show must go on).

В АВК я займаюсь переважно напрямком промоції, бо мені це ближче і зрозуміліше, та все більше усвідомлюю, яку стіну пробивають мої колеги, що вже роками вимагають у влади створення велоінфраструктури та зміни в дорожньо-будівельні норми. Вірю, рано чи пізно в Києва все вийде.

На сьогодні в мене все.

*Автомобіль в середньому виробляє 170 г вуглецю на 1 км, тобто 3,4 кг на 20 км (припустимо, що стільки в середньому проходить авто в день з дому на роботу й назад), якщо їздити 20 днів на місяць = 68 кг CO2.

Думки, висловлені в блозі членами Асоціації велосипедистів Києва можуть не відповідати офіційній позиції організації.

інші цікаві матеріали

Київський велосипедист і член АВК Віктор Крук узагальнив проблеми з велосипедним рухом в українських великих містах. Віктор користується велосипедом як транспортом у Києві вже 28

Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто

Велосипед як хобі, як робота, як транспорт, як розвага. А що для вас велосипед? З якою метою його використовуєте і як до цього прийшли? Хто