Ірина Бондаренко,
координаторка з національної роботи
Асоціації велосипедистів Києва

Люди люблять велосипеди, і бояться водночас. У діапазоні між котами (абсолютна любов) і зміями (абсолютний страх) велосипед десь ближче до котів, трохи поступаючись літакам і морозиву (хоча градації у кожного свої, звісно).

Велосипед – це пам’ять дитинства. Кожен і кожна, за невеликим винятком, їздили на “Гномиках”, коли були дітьми. А дитинство ми здебільшого пам’ятаємо в позитивному ключі, тож навіть у дорослому віці набагато легше пояснити незайомцям, навіщо в місті потрібні велодоріжки, ніж навіщо закривати атомні електростанції. Бо люди люблять велосипеди.

Але люди і бояться велосипедів. Про це я розмірковувала сьогодні, коли їхала в міській електричці. Я сіла в крісло біля виходу, і одразу навколо мене і мого велосипеда утворився людський вакуум: усі відсіли подалі від моїх колес (хоча вони були не брудні) і несподіваного кочення (хоча я тримала гальма затиснутими).

IMG_20150901_082214

Міська електричка – це ще нічого. А от у міжміській електричці велосипедів страх велосипедів межує з ненавистю. Особливо якщо розташувати велосипед не в тамбурі, перекриваючи проходи і виходи, як дідусі ставлять свої “України”, а зачепити сідлом за багажну полицю. Кожна пасажирка обов’язково запитає, чи він не впаде їй на голову, навіть якщо сидить за дві секції. І хоча історія не знає випадків падіння велосипедів, зачеплених таким чином за полиці, і навіть легенди такі не ходять на лінії Київ-Фастів, тим не менш, більшість пасажирів вважають, що такий експеримент проводиться вперше і призведе до катастрофи.

IMG_20150801_084206

Провідники плацкартних вагонів Київ-Одеса, Київ-Рахів та, раніше, Київ-Сімферополь знають, що велосипеди з полиць не падають. Постійні пасажири теж це знають. Тому не бояться велосипедів так сильно, як на інших залізничних сполученнях, де періодично питають, чи не впаде він на всіх, хто спить знизу.

Одного разу у вагоні потяга мого велосипеда так боялися, що навіть викликали міліцію. Це сталося у Російській Федерації у 2012 році, де я о третій ранку зайшла в плацкартний вагон Петрозаводськ – Санкт-Петербург і намагалася запхати велосипед у чохлі на треті полиці “відремонтованих вагонів”, де доступ до полиць закритий спеціальною фанеркою (хто уже бачив такі, знає, про що я). Варто пояснити, що у Росії того року (а може, й досі) дуже сильно боялися терористів, і попередження про них були розвішені на кожному стовпі, туалеті, зупинковому комплексі і, звісно ж, по кілька разів у кожному вагоні. Тому очевидно, коли лізла з велосипедом нагору, пасажири засумнівалися в моїх миролюбних намірах, і намагалися викликати міліцію, аби пересвідчитися, що у чохлі – велосипед, а не комплект вибухівки.

Люди бояться велосипедів, особливо коли вони з дітьми. Жодна дитина не потрапила під колесо велосипеда у наших містах, але люди щоразу рятують дітей, завбачивши у парку велосипедиста. “Солдат дитину не образить!” – мені постійно крутиться в голові ця фраза, коли я бачу дитину і його батька/дідуся/маму, що стрімко наближаються напереріз мені, хапають дитину за руку і відтягують на п’ять метрів. “Солдат дитину бачить за сто метрів, уже прорахував усі її п’ятдесят можливих траекторій руху і сторожко тримає пальці на гальмах!”

Страх і любов постійно борються у нас, коли ми думаємо про велосипед.

То велосипед – це добро чи зло? Чи це теж так само відносно, як і більшість речей у цьому світі?

Думки, висловлені в блозі членами АВК є суб’єктивними та можуть не збігатися з офіційною позицією Асоціації.

інші цікаві матеріали

Анастасія Макаренко, координаторка по роботі з партнерами Асоціації велосипедистів Києва Цими вихідними у веложитті Києва відбулася досить гучна подія – щорічна міжнародна виставка «Велобайк», у

У п’ятницю 13-го поїхали велосипедами на роботу. Пили каву на Хрещатику, планували рік, співпрацю, поїздки. Познаймилися з людьми, які люблять велосипедистів. Поїхали працювати. Я нарешті

Що для тебе велосипед? З якою метою його використовуєш і як до цього прийшов? Хто вони, члени Асоціації? Нас уже більше 170, і це число постійно