Ірина Бондаренко,
координаторка з національної роботи
Асоціації велосипедистів Києва

Подзвонили сьогодні з львівського офісу GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва), попросили поширити їхнє запрошення на презентацію технології роботи муніципального велопрокату NextBike.

Я одразу згадала, як вперше спробувала NextBike у 2011 році, у Севільї. Усім учасникам конференції VeloCity видали рожеві картки SeBici, за якими можна було безлімітно крутити педалі важких, під 25 кіло, сірих велосипедів з кошиком (теж кілограми на три, мабуть).

224668_197880026915681_4350400_n

Їхали Себічі дуже швидко, як для такої ваги. А от підняти їх на заднє колесо доводилося вдвох. Це нам якось довелося пхати велосипеди в гараж нашого велоколеги, у якого ми жили, бо усі приймаючі станції біля нашого дому були зайняті.

215596_197880070249010_3192312_n

Севілья, з її низько похиленими гілками мандаринів, що і зелені, і помаранчеві, і квітнуть одночасно, і зеленими ж велодоріжками, пластиковими на перехрестях, якими їдеш на цих важких велосипедах, запам’яталася мені, як місто щастя.

216460_197879213582429_2780655_n

224216_197879446915739_4549512_n

221612_197877723582578_7700955_n

223236_197879330249084_1356105_n

Вдруге NextBike перехопив мене у Відні. Оператором його був “Райффайзен банк”, про що недвозначно кричали і кошик, і рама, і захист задніх коліс. Жахлива віденська погода, з холодним дощем і шквальним вітром, не зупинили нікого від використання райффайзенів кожної вільної хвилини.

483062_410711328965882_1674001509_n

У Відні були свої хитрощі: якщо севільцям можна було крутити педалі безкоштовно цілих півгодини, а потім одразу поміняти велосипед на інший, то віденьцям – лише 15 хвилин, а потім ще 15 хвилин чекати. Інакше – за гроші. Але зареєструватися у віденській системі було значно простіше: платиш один євро на сайті, і ти в системі – з будь-якою карткою будь-якої країни будь-якого банку.

531496_410711208965894_1574182360_n

Не кожне місто може похвалитися муніципальним велопрокатом. Берлін, Дублін, Спліт, Москву, Санкт-Петербург я об’їздила позиченими у друзів або власним велосипедами.

Але незалежно від виду велосипеда, я усвідомила: велосипед – це найкращий спосіб познайомитися з містом.

Тому я дуже щаслива за Львів, який планує встановити 5 станцій велопрокату ще цього року, і за себе, бо тепер зможу користуватися некстбайками, коли приїжджатиму туди без власного ровера.

До чого все це було: до презентації некстбайків у суботу о 13:00 на БайкЕкспо, не пропустіть!

552680_413435462026802_95743325_n

Думки, висловлені в блозі членами АВК є суб’єктивними та можуть не збігатися з офіційною позицією Асоціації.

  • Олеся

    про місто щастя і мандарини гарно. ну і про ровери 🙂

інші цікаві матеріали

Ірина Бондаренко, координаторка з національних питань Асоціації велосипедистів Києва «Найкращий спосіб побачити і зрозуміти нове місто – це поїздити по ньому на велосипеді», – цей

Богдан Лепявко, Голова Ради АВК Чернігів – моє рідне місто, яке під час кожного візиту пробуджує в мені найтепліші почуття. Тим не менше, останніми роками

Текст – Валерія Думанецька Дивним був вибір міста для проведення Велофоруму 2015 у Кривому Розі: місто довге, індустріальне, туристами не балуване. Та потрапивши в атмосферу