У Полтаві розпочалася конференція “Велофорум”, з якої ми будемо публікувати деякі новини. Зокрема, у першій пленарній секції виступив Яуген Харужи з Мінського велосипедного товариства і розказав про розвиток велосипедних інфраструктури та культури у Мінську.

Про обов’язок велосипедистів їздити по тротуарах

“У 2006 у Білорусі були несподівано внесені зміни до ПДР, згідно з якими велосипедисти зобов’язані їздити по тротуарах. Ці зміни сформували подальший розвиток велоінфраструктури”, – каже Яуген Харужи.

На питання, чи перестали після таких змін велосипедисти їздити по дорогах, Яуген відповідає:

“Кількість ДТП за участі велосипедистів не змінилася. Майже нічого не змінилося, тільки треба тепер стрибати з бордюрів та платити штрафи”.

“Майже у кожного велосипедиста є кілька квитанцій на штраф. У мене, наприклад, за їзду по дорозі і за проїзд по переходу”, – каже Яуген.

Штраф у Білорусі за проїзд по дорозі та по переходу – від 10 до 30 євро.

Про “велобан”

Кілька років тому уздовж річки Свислоч була побудована відокремлена двостороння велодоріжка довжиною 26 км. Її ширина від 2,5 до 3 метрів, вона лише кілька разів петеринає вулиці з автомобільним рухом. У Мінську її називають “велобан”.

“Велобан має багато недоліків: наприклад, містки з крутими заїздами і повороти на 90 градусів. Але він став великим стимулом для велосипедистів. Люди, які раніше не каталися на велосипеді, тепер купували велосипед, щоб поїздити по велодоріжці. Спочатку там, а потім вже подорожували більше”, – каже Яуген.

Наразі по велобану проїжджає до 400 велосипедистів на годину.

Про акції

Велоспільноти з’являлися, у першу чергу, навколо туристичних велопоїздок.

Тим не менш, з 2000 року у Мінську почали проводити Критичні маси, причому за підтримки ДАІ. Але окремі учасники були проти залучення ДАІ, адже ідея критичних мас саме в тому, щоб це відбувалося несанкціоновано. Тому Критичні маси у Мінську занепали.

У 2013 році з’явилося велокафе – біля велобану. І хоча це просто назва, здебільшого там нічого велосипедного немає – але приємно. А ще зробили велокухню “Гараж 38”, де облаштували громадську майстерню.

У 2011 було створене Минскае роварная товарыства, яке поставило за мету розвивати велорух у повсякденному сенсі, для поїздок у справах. Товариство стало членом Європейської федерації велосипедистів та зайнялося створенням веломаршруту Євровело.

Про перешкоди у Мінську

  • незручно зберігати велосипед у будинках багатоповерхових
  • немає досвіду створення велоінфраструктури
  • відсутністрь безбар’єрного середовища на тротуарах, бордюри
  • деякі недоліки ПДР
  • громадська думка “Велосипед – для лохів”
  • мода на недешеві велосипеди

Про велоконцепцію Мінська

Кілька років тому дружні організації розробили концепцію велоруху Мінська, її прийняли міські депутати. Велоінфраструктура проходить переважно по тротуарам з прибиранням бордюрів, за рахунок грошей на ремонт тротуарів. Але бюджету на це поки що не вистачає.

На проспекті Незалежності збудували велодоріжку, якою можуть користуватися і пішоходи (спільний вело-пішохідний рух). Для такого руху довелося вигадати спеціальні знаки, бо якби вішати за нормами, треба було би обвішати весь стовп.

Сайт Мінського велосипедного товариства: http://bike.org.by

Контакти Яугена Харужи: jekhor at bike.org.by

інші цікаві матеріали

Асоціація велосипедистів Києва збирає, перекладає та публікує корисні поради, цікаві практики та приклади щодо розвитку велотранспорту на сайті Українського інформаційного центру велотранспорту. Ми збираємо практики

Цього тижня, координаторка роботи по Києву, Ксенія Семенова, відвідала офіс організації Sustrans – однієї з найбільших британських національних благодійних організацій, яка займається питаннями сталої мобільності.

Велосипедом їхати небезпечно і повільно, несприятливий клімат, безліч спусків і підйомів, великі відстані – аргументи, які, здавалося б, свідчать не на користь велосипеда. Ще один