Згадуючи презентацію Аміта Бгатта про фінансово сталий громадський велопрокат на конференції Transforming Transportation 2013, я вирішив поділитися з вами ключовими моментами в історії громадського велопрокату.

Незважаючи на те, що велообмін видається новим віянням, він з’явився ще в 1965 році, і до теперішнього часу пережив три покоління протягом сорока восьми років. Кількість міст з громадським велопрокатом збільшилася вчетверо за останні п’ять років; наразі їх 204. Двадцять сьоме за кількістю населення китайське місто Усі має 70.000 велосипедів у їх системі велопрокату. Велообмін є чудовим способом повернути людей на велосипеди: 84% користувачів велопрокату Гуанчжоу (Китай) ніколи раніше не їздили велосипедом у місті

Перше покоління: вільний велосипед

Перше покоління велообміну з’явилося влітку 1965 року в Амстердамі. Виразні амстердамські «білі велосипеди» вільно циркулювали в місті. Велосипедисти мали користуватись ними для однієї поїздки, і лишати велосипед непристібнутим, щоб ним міг скористатись хто-небудь інший. Проект «Білий Велосипед» став першою в світі демонстрацією програми велообміну і забезпечив підвищення мобільності жителів Амстердама.

Друге покоління: доступ за монетами і виділені стоянки

Копенґаґен (Данія) представив друге покоління громадського велопрокату, довівши його до масштабу декількох тисяч велосипедів під назвою «Bycykler København». Введення системи замикання на спеціальних станціях — велосипедисти мали робити завдаток монетами — стало відповіддю на потребу відлякати крадіїв та стимулювати повернення велосипедів. Система була безкоштовною, оскільки монета відшкодовувалася при поверненні велосипеда.

Третє покоління: платний громадський велопрокат і доступ за смарт-картками

В 1998 році в Ренні (Франція) був запущений «Vélos à la carte», що замінив монети смарт-картками. Третє покоління громадського велопрокату також започаткувало популярну тепер схему безкоштовного використання велосипеду перші півгодини. Використання смарт-карток задовольнило потребу інформування оператора в режимі реального часу і допомогло підтримувати баланс велосипедів між різними станціями.

Третє покоління «плюс»: доступність в реальному часі та відслідковування за GPS

В 2005 році в Леоні (Франція) був представлений «Lyon Vélo’v» з велосипедами, обладнаними електронікою, що дозволяла ідентифікувати велосипед стоянкою, визначати пройдену відстань і стан велосипеда (світло, динамо-машина, гальма і т.д.), а також збирати докладну статистику використання велосипеда. Інші міста, такі як Ноксвіл (штат Теннесі) й Сан-Франциско, почали пропонувати електровелосипеди. Покоління «3+» сигналізувало про появу гнучких, чистих док-станцій, терміналів з тач-екранами, додаткові технології балансування велосипедів, а також введення єдиної картки, що дозволяє користуватися і велосипедами, і громадським транспортом.

Велика кількість значних нововведень в історії громадського велопрокату сталася саме в Європі, але тепер велообмін існує в усіх частинах світу. А які інновації щодо велообміну в вашому місті очікуєте ви?

Автор cтатті: Бенойт Колін

Джерело: http://thecityfix.com/blog/generations-bike-sharing-generations/

Переклад українською: активіст Асоціації велосипедистів Києва Ведомир Ареміх

інші цікаві матеріали

Створений у 2017 році Клуб велобізнесу – це прозорий спосіб підтримати розвиток велосипедного транспорту, яким займається Асоціація велосипедистів Києва.   АВК продовжує серію публікацій про

Сьогодні, 17 жовтня, на церемонії нагородження конкурсу “Велопрацедавець року 2017”, який проводить серед київських роботодавців Асоціація велосипедистів Києва, стало відомо компанію-переможця. Велопрацедавцем 2017 стала юридична

Як у країнах Європейського Союзу заохочують їздити велосипедом на роботу? Асоціація велосипедистів Києва продовжує публікувати дослідження “Розподіл бюджетних коштів на велосипедну інфраструктуру: досвід ЄС та