Щодня біля школи мого сина в Брукліні незалежно від погоди можна побачити характерний блідо-блакитний велосипед, причеплений до стійки. Він належить семикласниці з голландської сім’ї. Вони не розлучилися зі традицією їздити велосипедом до школи, незважаючи на те, що вже декілька років перебувають в не дуже дружніх до велосипедистів Сполучених Штатах. Цей чудовий блакитний міський велосипед колись батьки подарували старшій дочці, яка вже майже досягла зросту дорослої жінки. Вона вже перестала їздити з батьками, і заслуговує першокласний транспортний засіб для щоденної їзди на навчання. І вона несамовито цим пишається.

Відповідно до результатів датських досліджень, випущених в кінці минулого року, мої голландські друзі надають своїй дочці не зовсім матеріальний, але більш довготривалий подарунок разом з велосипедом: можливість краще концентруватися. Опитування осягнуло близько 20 тисяч датських дітей віком 5 та 19 років. Воно виявило, що діти, які їздили на велосипеді або ходили пішки до школи замість пересування автомобілем чи громадським транспортом, набагато краще виконували завдання, що вимагають зосередження, такі як розв’язання головоломок, і що ефект продовжувався до чотирьох годин після прибуття до школи.

Дослідження було частиною датського проекту «Mass Experiment 2012», що розглядав зв’язки між концентрацією, дієтою та фізичними вправами.

Нільс Егелунд з Університету Аархуз в Данії, який керував дослідженням, сказав, що був здивований тим, наскільки ефект від вправ перевищував ефект від дієти.

Процес пересування з точки А до точки Б має когнітивні ефекти, які дослідники до кінця ще не зрозуміли. Минулого року я написала про іспит Брюса Епл’ярда з когнітивної картографії, в якому він порівнював дітей, яких всюди возили на автомобілі, з тими, хто пересувався околицями сам. Його робота відкрила, що перші мали набагато бідніше розуміння географії місць, де вони жили, і мали менш деталізоване знання ландшафту навколо себе.

В статті про датське дослідження від Davis Enterprise, Еглеунд говорить, що на його думку існує глибокий зв’язок між способом пересування і роботою мозку:

«Я вважаю, що в глибині душі ми не створені для сидіння на місці», — каже він. — «Ми вчимося з допомогою мислення і пересування. Щось відбувається всередині тіла, коли ми рухаємось, і це дозволяє згодом бути більш спорядженим для пізнавальної роботи.»

Багато батьків возять свою дитину до школи, тому що пересування пішки чи на велосипеді вулицями, що створені виключно для машин, може бути потенційно небезпечним для кого завгодно, а надто для дітей. Цю проблему нелегко вирішити, особливо коли школи почали часто будуватися поза зоною пішої досяжності. [PDF]

А багато інших батьків везуть дітей до школи на машині, тому що це простіше, або здається простішим. Вони часто пояснюють це вираженням любові до дитини, можливістю бути з нею під час «важкого шляху» до школи, навіть якщо туди лише півмилі дороги. Ці короткі автопоїздки вже стають суспільною нормою, і уникати їх сім’ям стає все складніше. Шкільний трафік породжує додатковий шкільний трафік.

Що ж може змінити цю тенденцію? Зв’язок активного переміщення і кращого фізичного стану є добре документованим та інтуїтивно зрозумілим, але при цьому недостатньо привабливим. Як вказує стаття Davis Enterprise, навіть у містах Сполучених Штатів, де велосипедна інфраструктура відносно розвинута, таких як Девіс, Каліфорнія, величезна кількість батьків продовжують возити дітей до школи автомобілями. Більше 60% учнів початкових класів у Девісі їздять на уроки з батьками за кермом. В масштабах країни, станом на 2009 рік, лише 13% дітей у США ходили пішки або їздили велосипедом до школи, порівняно з 50 відсотками в 1969 році.

Але якби більше батьків зрозуміли, що садячи дитину на заднє сидіння, вони впливають на її можливість вчитися, чи змінили б вони свої звички? Чи відстоювали б будування шкіл в межах пішої досяжності? Чи вимагали б покращення велосипедної та пішохідної інфраструктури? Чи хоча б витрачали сили та час, супроводжуючи за необхідності дітей до школи пішки чи на велосипеді?

Багато батьків платять за підготовку до іспитів та позашкільні навчальні програми, щоб їх діти стали більш конкурентоздатними в плані навчання, і витрачають на це багато часу, свого і дітей. Що якби вони вклали ці ресурси в більш просту річ: допомагати дітям безпечно йти або їхати на велосипеді до школи, щоб ті прибували на місце готовими до навчання?

Джерело: стаття Сари Гуд’єар «The Link Between Kids Who Walk or Bike to School and Concentration».

Фотографія: Сандра Ґліґорієвіч / Shutterstock.com

Переклад: член Асоціації велосипедистів Києва Ведомир Ареміх

інші цікаві матеріали

Фахівці київської юридичної клініки надаватимуть велосипедистам, що потрапили у ДТП, ряд безкоштовних послуг.   Колектив юридичної клініки “Соціальна справедливість” при ДВНЗ “КНЕУ ім.В.Гетьмана” пропонує такі види

Створений у 2017 році Клуб велобізнесу – це прозорий спосіб підтримати розвиток велосипедного транспорту, яким займається Асоціація велосипедистів Києва. АВК продовжує серію публікацій про членів Клубу велобізнесу.

В рамках ремонту на Парковому мосту в Києві кольором виділили місце для руху велосипедистів по центру завширшки 3 м при ширині моста 7 м. Частина