“270 км велодоріжок, зручні велопарковки біля театрів та університетів, безпечні велосипедні перехрестя у червоному кольорі. Повний вело-розвиток міста буде завершений до 2019 року”.

Думаєте, це Київ? Ні, це Львів. А Київ продовжує займати одне з останніх місць серед українських міст у питаннях розвитку велоінфраструктури.

Спочатку ми ще чекали, що Київ “натренується” на перших велодоріжках і почне будувати їх добре. Але останні події наштовхують на думку, що київській владі неважливо, чи зможуть велосипедисти їздити по збудованих велодоріжках. Київ будує велоінфраструктуру “для галочки”. А не для велосипедистів. За гроші всіх нас, київських платників податків.

На оце витрачають немалі гроші. Наші гроші

Збудованими і запроектованими велодоріжками їздити незручно, а іноді й неможливо

На нещодавно збудованій велодоріжці на проспекті Бажана – високі бордюри і стовпи посеред доріжки. На найбільш складних ділянках (метро Харківська, Позняки) велодоріжки немає взагалі або вона проходить у кількох метрах від кіосків. Велосипедисту пропонується самому придумати, як він має їхати: вискакувати на дорогу, давити пішоходів чи розкластися на молекули і матеріалізуватися знову з іншого боку транспортної розв’язки.

Недовелодоріжка на Бажана

Простіше для велосипедистів виходить їхати одразу по дорозі, бо там все очевидно і передбачувано. Тому, якщо будувати велодоріжку – то треба будувати таку, по якій дійсно зручніше їхати, ніж по дорозі. На Бажана це поки що не вийшло.

Але гірша ситуація з Трухановим островом, де зараз починають проектувати веломаршрут “Труханівський”. Проектна фірма “Білтек” планує збудувати тут окрему велодоріжку уздовж вулиці Труханівська, хоча тут вона не потрібна. Труханів острів – пішохідна зона, про що свідчать дорожні знаки на в’їздах на острів.

Тож машини тут мають право рухатися не швидше 20 км/год. Це безпечна швидкість для спільного руху всіх учасників дорожнього руху: і для пішоходів, і для велосипедистів. В Європі на таких ділянках усі учасники руху пересуваються разом, і це одні з найприємніших місць для прогулянок та велопоїздок. Тому тут велодоріжка не потрібна.

Велосипедисти не розуміють, нащо доріжки на Трухановому. Вони більш потрібні у місті, де мільйон машин і сотні тисяч пішоходів

Більше того, збудувавши на Трухановому окрему велодоріжку, велосипедистів фактично змусять порушувати Правила дорожнього руху. Адже, по-перше, на Трухановому традиційно їздить дуже багато велосипедистів, і однієї велодоріжки навіть шириною 4 метри для них буде недостатньо. У результаті, велосипедисти будуть виїжджати на дорогу – і відповідно, порушувати ПДР.

По-друге, по велодоріжці будуть рухатися пішоходи, адже на острові немає пішохідного тротуару, тож, згідно з ПДР, пішоходи муситимуть іти по велодоріжці. Це змусить велосипедистів їхати по дорозі, і знову ж таки порушувати ПДР.

Тож навіщо тут будувати велодоріжку? Відповіддю на це питання може бути: треба потратити гроші.

При виборі, яку велодоріжку збудувати, у Києві вибирають невиправдано дорогі варіанти

Велоінфраструктуру можна будувати безпечну, комфортну і недорогу. Тим не менш, у Києві вибирають дорогі варіанти, які не завжди надають безпеку та комфорт.

Труханів острів – найактуальніша зараз велосипедна проблема. Тут немає потреби будувати окрему велодоріжку, але проектна фірма ТОВ “Білтек” та замовник “Київдорсервіс” все одно наполягають на такому будівництві.

Фактично, на Трухановому можна зекономити гроші і збудувати “з розумом”, як добрий господар: тут потрібні ліхтарі, відремонтований асфальт і виконання уже існуючих знаків дорожнього руху: у пішохідній зоні має бути ліміт швидкості, як належить – 20 км/год. Нова асфальтована велодоріжка у цій рекреаційній зоні не потрібна. Більше того, велодоріжка тут буде марним витрачанням коштів.

Київські проектанти думають про пафос і розмах велоінфраструктури, а не про зручність для користувачів

Велодоріжку на Бажана усю зробили з червоного асфальту. Навіщо? Адже в Європі червоним позначають тільки небезпечні ділянки, але не всю велодоріжку. Великі білі велосипеди розмічені по всій її довжині. Їх дуже добре видно з вікна машини, коли їдеш від аеропорту – може, з цією метою її і робили?

Доріжка х сюрпризом: після “покатушок” можна потрапити до лікарні зі струсом мозку
Надзвичайно зручна велодоріжка. Можна потренуватися в уважності і спритності викручування керма:)

Велодоріжка на Григоренка широка і викладена красивою плиткою. Виглядає красиво, але їхати нею неможливо: жоден бордюр не занижений.

А це велодоріжка-тренажер для стрибків на велосипеді

50 м велодоріжки біля правобережної розв’язки з моста Патона – це вершина непередбачуваності. Ніхто не розуміє, як вона там з’явилася, куди вона веде, і навіщо взагалі нею користуватися: навіщо велосипедисту стрибати через бордюр на велодоріжку, а потім через 30 секунд стрибати назад на дорогу?

Доріжка з перешкодами

Запроектована, але, на щастя, ще не збудована велодоріжка на проспекті Перемоги – ще один приклад “потьомкінської” велоінфраструктури. За проектом, вона має проходити то з одного, то з іншого боку від проспекту, якось “переносячись” через дорожнє полотно. На розв’язках вона традиційно має зникати, надаючи велосипедистам змогу кілька разів потренуватися у телепортації.

Збудувавши велодоріжку, далі за її станом ніхто не слідкує. Висновки не роблять, помилки не виправляють

Якби велодоріжки будувалися для людей, а не “для галочки”, то вищезазначені помилки уже би були виправлені. Але після “здачі об’єкту в експлуатацію” його долею більше ніхто не цікавиться.

Ще й не встигли велосипедисти дізнатися про велодоріжку на Здолбунівській, як її розрили задля встановлення автозаправочної станції. Велодоріжкою тепер не те що проїхати – нею неможливо пройти.

А на Здолбунівській, якою дуже хвалилася міська влада, – випробування не для слабкодухих

Велодоріжка на Бажана має ліхтарний стовп просто посередині.

Ще одна доріжка з сюрпризом

Реконструйований проспект Бажана “здали” ще місяць тому, і більше “Київавтодор” про нього не згадує. Незважаючи на вказівку голови КМДА, досі жоден представник “Київавтодору” не вийшов на зв’язок з Асоціацією велосипедистів Києва і не проїхався з нами велодоріжками, щоб побачити і усунути недоліки.

Їзда через численні бордюри може виховати або терплячість, або ненависть до тих, хто наробив такого

Велодоріжка на Дніпровській набережній – просто частина пішохідного тротуару, зі старим асфальтом і незаниженими бордюрами. Це – найсмішніша київська велодоріжка. Незважаючи на численні листи і прохання, вона уже більше року перебуває у “первісному” стані, і є найбільш улюбленою ілюстрацією низької якості київської велоінфраструктури, коли про це заходить мова.

“Реконструкція” велоінфраструктури

То навіщо потрібна така робота? “Для галочки” велосипедисти і самі можуть намалювати велодоріжки, вони уже це робили. Не тільки велосипедистам потрібно усвідомити, що Київ – європейська столиця, де має бути все якісно, зручно і безпечно. І не обов’язково дорого.

Ніхто краще за самих велосипедистів не розбирається у тому, як і де їм зручніше проїхати. Для проектантів та будівельників було би очевидним просити велосипедистів про допомогу та підказки, тим більше, що зараз в Києві склалася така ситуація, що про різновиди велоінфраструктури громадськість знає більше, ніж чиновники.

Але досі проектанти не вважають за потрібне дослухатися до велосипедистів (як у випадку велодоріжки на проспекті Перемоги). Досі замовники “Київавтодор” та “Київдорсервіс” вважають велосипеди “дитячою забавкою” і відмахуються від зауважень та пропозицій.

У мерії досі немає жодної людини, яка би несла відповідальність за розвиток велосипедного руху. Я вже не кажу про Управління транспорту, де навіть є дві людини, що мають займатися розвитком велоруху, але вся ця робота зводиться до написання відписок у відповідь на листи з зауваженнями. В інших управліннях на велосипедистів дивляться, як на НЛО: “нам це здалося, і ви скоро зникнете”.

І тому, на жаль, всі розповіді Олександра Попова про потрібність і розвиток велотранспорту у Києві – не більше, ніж просто вдало написаний меседж, який його прес-служба переклала з іноземних статей про доцільність велорозвитку.

П.С. Заради справедливості зазначу, що серед працівників мерії, комунальних підприємств та проектних установ є люди, які ідуть назустріч велосипедистам і всіляко намагаються допомогти. За це ми висловлюємо їм велику подяку і, за їхньою згодою, можемо назвати їхні імена.

Але доки цих людей можна перерахувати на пальцях однієї руки. І тому Київ лишається в хвості світових тенденцій і цивілізованого розвитку транспортної системи.

Фото: Ірина Бондаренко, Артур Ігнатов, Валерій Турковський, Петро Вакс, та з ЖЖ buiashenko.livejournal.com

Джерело: Українська правда. Київ

інші цікаві матеріали

У бюджеті Києва на 2018 рік зменшили видатки спеціального фонду бюджету Департаменту транспортної інфраструктури КМДА на будівництво велодоріжок. Громадська організація «Асоціація велосипедистів Києва» проаналізувала останню

Українська велосипедна мережа зробила пропозиції до Плану заходів на 2019-2021 роки з реалізації Національної транспортної стратегії України 2030. Пропозиції передано в Міністерство інфраструктури України. До

До створення велосипедної історії України може долучитись кожен. Дослідження про історію велосипеда в Україні робить Ольга Мартинюк, авторка і кураторка виставки «Велобум 1890-х». Пропонуємо вписати