Як і в більшості інших країн, велосипед вперше з`явився у Данії наприкінці 19-го століття. Цей механічний винахід викликав багато дебатів, пізніше названих однією національною газетою „велосипедна війна”.

Хтось одразу відчув його потенціал, і заявив, що ті, хто їздить на велосипеді “набагато краще сприймають музику та літературу під час вечірнього дозвілля через те, що за рахунок фізичних навантажень можуть значно покращити розумові здібності людини” (Danish Sport Tidings, 1889), у той час як інші вважали велосипед дияволом сучасного світу. Один священик сказав, що є три речі, як він ніколи не дозволить своїй доньці: “палити, навчатися та їздити на велосипеді!” Багато людей були обурені тим фактом, що більше і більше “страшних худоногих велосипедистів” з`являлися на вулицях. Згідно з їхньою думкою, найстрашнішими були “ці жінки, що їздять на двоколісних велосипедах, невже в них нема ані краплини гідності?”

Прийшло і залишилося

Не всі вітали велосипед як нову частину культури Данії, але на щастя, кількість його прихильників була більшою. Не потрібно забувати, що великий вплив спричинила діяльність Федерації велосипедистів Данії, члена Європейської федерації велосипедистів.

До 50-х велосипед уже встиг стати домінантною формою транспорту, і педалюючі білявки в одязі, що розвивався, стали типовим образом на данських туристичних листівках. Все змінилося у 60-х роках під час економічного буму, який став причиною повальної автомобілізації датчан. Місто було переплановано під автомобільний рух, і в 1972 році кількість велосипедистів у Данії впала до історичного мінімуму. Тим не менш, після цього країні пощастило перенести дві кризи, пов`язані з цінами на нафту та величезними велосипедними демонстраціями, проведеними членами Федерації велосипедистів Данії у кінці 70-х. Повільно, але впевнено велосипед ставав частиною життя як мешканців країни, так і міських планувальників.

Попутний вітер на всіх велодоріжках

Ставлення данців до велосипеду важко пояснити. Зазвичай його опис зводиться до фрази “Я не знаю, що відчуваю, я просто їжджу на велосипеді”. Але не дозвольте цьому ввести вас в оману: велосипед відіграє важливу роль у свідомості датчан. У 1974 “Cykelsangen – jeg er så glad for min cykel” (Велосипедна пісня – “Я такий щасливий за свій велосипед”), виконана відомим співаком та автором пісень Povl Kjøller миттєво стала хітом у Данії (якщо ви знаєте даньця, котрий не в змозі хоча б наспівати цю мелодію, відразу повідомте про це Європейській федерації велосипедистів).

Двадцять років потому, у 1994, данський комедіант Jacob Haugaard взяв участь у виборах до Данського парламенту за допомогою жарту. Однією з його політичних обіцянок був „попутний вітер на всіх велодоріжках”. Якова обрали до парламенту і він відпрацював там 4 роки. Тим часом, у 1995 році прем`єр-міністр Данії Poul Nyrup Rasmussen був публічно осміяний цілою нацією. Причиною став не звичний для політиків секс-скандал, а замалий велосипедний шолом, який прем`єр вдягнув на політичну демонстрацію. Зараз важко згадати причини та пояснення цього факту, але велосипед вже справді став частиною данського менталітету.

І тепер після початку нового тисячоліття, велосипедна культура Данії знаходиться у центрі уваги міжнародної спільноти. Незважаючи на те, що жителі Данії намагаються поводити себе досить скромно, вони й досі не відчувають відсутності уваги до себе.

Але чому данська велокультура раптово стала такою популярною, і як вона буде розвиватися далі?

Європейська федерація велосипедистів запитала про це у трьох її членів з Данії: Федерації велосипедистів Данії, Copenhagenize Consulting, та De Frie Fugle. І ось які відповіді вони отримали щодо перспектив велофеномену в Данії.

Яка причина знаходження велосипеду в національному та міжнародному центрі уваги?

Коли мова йде про раптову міжнародну увагу щодо національного велосипедного руху, Федерація велосипедистів Данії вважає, що її остаточний зріст відбувся у кінці останнього десятиліття. Заклики щодо зменшення викидів CO2 і поліпшення стану здоров’я повернули велосипед до політичного порядку денного. У Федерації також вважають, що “данська велосипедна торгова марка” зміцнилася через світовий попит на рішення, які можуть допомогти вирішити міські проблеми щодо заторів, здоров’я та кліматичних негараздів.

De Frie Fugle здається, частково згодні, що це пов’язано зі зміною політичного фокусу і порядку денного, але разом з Copenhagenize Consulting вважають, що зміна була викликана ефектом соціальних ЗМІ знизу догори.

“Сила соціальних ЗМІ створила фокус. Раніше лише кілька готелів здавали гостям велосипеди в оренду. У туристичних офісах було замало інформації присвяченої велосипедному дозвіллю. На початку 2007 ми гуглили “Велосипед Копенгаген” і отримували лише кілька нових хітів. Якщо зробити аналогічний запит зараз, то побачимо зовсім іншу картину. Через вірну постановку фокусу в блогах на Копенгаген як на велосипедне місто, велосипед уже став важливою частиною його бренду – Copenhagenize, всесвітньо відомого як Cycle Chic”, – говорять у Copenhagenize Consulting.

Які „за” та „проти” данської велосипедної культури у майбутньому?

Всі три члени дивляться в майбутнє датської велосипедної культури з відносною впевненістю.

“Зараз є можливість для поліпшення і розвитку умов велоруху у зв’язку з рецесією, дебатами щодо навколишнього середовища та клімату”, – говорять у Федерації велосипедистів Данії, у той час як Copenhagenize Consulting підкреслює важливість безперервного позитивного брендингу велосипеду.

Останні вважають, що сприйняття велосипеду постраждало у результаті просування шолому і одночасної боротьби проти цього тренду.

De Frie Fugle бачить найближчою задачею “заохочення людей більше їздити на велосипеді в сільській місцевості”, що вимагає «більш елегантних технічних рішень[…], в тому числі електричні велосипеди, мости, пристосовані для їзди велосипедистів, краще захищених треків і т.д.”

Які три найкращі практики розвитку велосипедної культури?

1. Всі погоджуються, що найкращою практикою є сприяння тому, щоб їзда на велосипеді була найшвидшим і найпростішим видом транспорту. Copenhagenize називає це “від пункту А до пункту Б”, а Федерація велосипедистів Дані – “не ідеологічним, а практичним використанням велосипеду”.

2. Друга найкраща практика не така однозначна: De Frie Fugle ставить акцент на важливості інтермодальності , “[постійного] розвитку співпраці велосипедного і громадського транспорту”, у той час як Copenhagenize Consulting вважає життєво важливим “маркетинг велосипедної культури як продукту”. Федерація вбачає майбутнє у дітях: “Потрібно навчати і заохочувати дітей їздити на велосипеді – тоді вони будуть це робити, коли виростуть”.

3. Члени Європейської федерації велосипедистів погоджуються, що велосипед має буди вирішенням проблеми, а не самою проблемою. Copenhagenize Consulting в свою чергу закликає до зменшення трафіку і швидкості на дорогах міста (30 км/год). De Frie Fugle йде далі і говорить про створення спеціальних зон, де велосипед має бути єдиним видом транспорту. Така практика вже є поширеною у Голландії та Християнії в Копенгагені.

Члени Європейської федерації велосипедистів дуже різняться між собою, щоб не сказати більше. Але їх точно поєднує прагнення пересадити найбільшу кількість людей на велосипеди. Адвокати велоруху приклали значні зусилля для досягнення цієї цілі, що є причиною того, що Копенгаген вважається світовою велосипедною столицею. (Тільки не кажіть про це данцям).

Автор статті: Sidsel Birk Hjuler

Переклад: Юлія Блиндюк

Джерело: Європейська федерація велосипедистів, 27.01.2012

інші цікаві матеріали

Створений у 2017 році Клуб велобізнесу – це прозорий спосіб підтримати розвиток велосипедного транспорту, яким займається Асоціація велосипедистів Києва.   АВК продовжує серію публікацій про

Сьогодні, 17 жовтня, на церемонії нагородження конкурсу “Велопрацедавець року 2017”, який проводить серед київських роботодавців Асоціація велосипедистів Києва, стало відомо компанію-переможця. Велопрацедавцем 2017 стала юридична

Як у країнах Європейського Союзу заохочують їздити велосипедом на роботу? Асоціація велосипедистів Києва продовжує публікувати дослідження “Розподіл бюджетних коштів на велосипедну інфраструктуру: досвід ЄС та