В Парку Шевченка з піснями та плясками чиновники відкривали велосипедну парковку. Фарс та комедія на дві дії.

– Да никуда я отсюда не пойду, я нет, я не пойду. Я здесь работаю, вон спросите у ларьков! – впевнено сперечається з міліціонером безпритульний, який збирає пляшки у парку Шевченка.

Ще кілька хвилин тому назад вони з подругою мирно розпивали пляшку горілки, але їм не пощастило розміститися поруч з новоспорудженою велосипедною парковкою. Через півгодинина її відкриття має приїхати Олександр Попов (голова Київської міської державної адміністрації).

Міліціонери напряму соромляться сказати, чому саме їх звідси виганяють, але тут приходить невідомий у цивільному і каже:

“Если вы не хотите проблем, быстро убирайтесь отсюда. Здесь же дети!”

Не знаю, чи ця чарівна фраза про дітей подіяла на безпритульних, чи розміри дядька, але вже за кілька хвилин на місці, де сиділи безпритульні, вчительки енергійно розкладали мольберти, а  діти та імітували активну творчу діяльність на пленері.

Дитячих гуртків все більшало і більшало, червоні доріжки стелилися і святкові кульки прив”язувалися до велопарковок.

Першими велосипедистами, які приїхали на відкриття були Ксенія та Іра. Прес-служба Шевченківського району одразу попросила їх позичити велосипеди для того, щоб чиновники після перерізання стрічок проїхали 50 метрів по парку. Дівчата, звісно, погодилися. В одної сіті-байк, в іншої – гірський.

А мене попросили надати їм фотографії з заходу, бо їхній фотограф сьогодні чомусь не прийшов.

Адмінресурсу ставало все більше, дітки вже перевдягнулися в святкові ромашкові костюми та вишикувалися шеренгою довкола червоної доріжки.

Чесно кажучи, протиснутися не було де. Але до нас таки протиснувся один із помічників.

– А можно велики покруче? Мне просто позвонили только что, и попросили, что может у парней тут попросить, покруче чтобы.

– Ні, не можна, – суворо відповіла Ксенія. – Ми дали звичайні міські велосипеди, на яких їздять звичайні люди. Будьте ближче до людей. Інших немає.

Закулісся закінчилося, і почалося саме відкриття, але тут фарсу не менше. Я не могла втриматися, аби не зняти відео, бо тут просто невистачить слів для переказування. А ось на цьому відео чиновники насолоджуються  танцями молодих киянок під одну досить давню, але чудову англійську пісеньку з назвою  “Would you gonna go to bed with me”.

– Тепер наші спортсмени-велосипедисти зможуть паркуватися в центрі міста, як і автомобілісти! – радісно виголошує ведуча.

– Ми проектуємо велодоріжки скрізь, де реконструюємо вулиці. Це проспект Бажана, наприклад. Але ж ви розумієте, в центрі прокласти велодоріжки поки що важко, – зауважує Попов.

Урочисті стрічки перерізано. Тепер присутнім велосипедистам дозволяють нарешті припаркуватися. Попов та Зімін прямують до не-крутих велосипедів і все-таки на них всідаються та їдуть 50 метрів на камери. Попов справляється краще, бо в нього зручний міський велосипед, а от Зімін ледь не падає.

– Давно я не ездил на велосипеде, – крізь зуби зазначає Попов

В кінці 50-метрової дистації їх уже чекають охоронці, підхоплюють велосипеди, а чиновники рушають до сцени, звідки мають виголосити ще кілька вітальних промов.

Тільки один чиновник приїхав на відкриття велопарковки на своєму велосипеді. Спочатку я подумала, що це хтось із велосипедистів прочитав на “Велокиєві” про подію, а потім уявіть моє здивування, коли він підходить вітатися до всієї чиновницької когорти і паркує там свого велосипеда.

Я не втрималася і пішла спитати, хто такий і чи він дійсно працює в мерії. Велосипедист виявився головою апарату Шевченківського району.

– Ви ж бачите, що я тут один приїхав. Поки що однодумців небагато, – сумно відповів мені чиновник.

П.С. Оскільки за велосипедистів цього дня забули і думали тільки про особистий піар, то самі велосипедисти спробували про себе нагадати – передати Попову пілотний проект облаштування велоінфраструктури у Дніпровському районі та запрошення на зустріч з іноземними велосипедними експертами з Гданську, Праги, Брюсселю, які приїдуть до Києва 3 червня на міжнародну коференцію “Велофорум”. Там, до речі, будуть мери з інших українських міст.

Попов сказав, що зараз відповісти не може – бо має проїхати 50 метрів на велосипеді перед камерами. Довелося передавати проект та запрошення його помічникам, які вірять у велоінфрастуктуру Києва також тільки на камеру, а в особистій бесіді кажуть – “менталітет не той”.

Джерело: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/lemaktetiana33/a38157

інші цікаві матеріали

Створений у 2017 році Клуб велобізнесу – це прозорий спосіб підтримати розвиток велосипедного транспорту, яким займається Асоціація велосипедистів Києва.   АВК продовжує серію публікацій про

Сьогодні, 17 жовтня, на церемонії нагородження конкурсу “Велопрацедавець року 2017”, який проводить серед київських роботодавців Асоціація велосипедистів Києва, стало відомо компанію-переможця. Велопрацедавцем 2017 стала юридична

Як у країнах Європейського Союзу заохочують їздити велосипедом на роботу? Асоціація велосипедистів Києва продовжує публікувати дослідження “Розподіл бюджетних коштів на велосипедну інфраструктуру: досвід ЄС та