Ця історія мала свій початок ще за такої давнини, коли життя велосипедистів була легким (десь у 2004). Ні про що вони не думали, хіба що покататися-звеселитися, в’язи собі на якомусь хілі поскручувати, чи навпаки гарненько, із пивком поматрасити. Тільки й турботи було в них, що колеса сусідським насосом підкачати, чи гальмівні колодки поміняти, та й то у кого ті гальма взагалі були.

Та ось деяка прогресивна частина велонароду почала помічати гоніння й притиски на шляхах і деяку дискримінацію на різноманітних стоянках.

Почухала потилицю ця частина (прогресивна й активна, нагадаю) чим, та де потрібно і зрозуміла чого колісно-педальній громаді не вистачає – доріжок та стоянок! Та не абияких а вело, як у всьому і, знову ж таки прогресивному й наскрізь толерантному закордоні, давненько водиться. А потім чухатися перестали і виродили із себе таку собі ініціативну групу «Зеленому місту – зелений транспорт».

Координувати її (треба ж комусь це робити) викликався Дмитро Александров. І опинилися наші хвацькі молодці просто у владних міських коридорах. Дивувалися там такому явищу, та не відкараскувалися. І став Дмитро з товаришами, однодумцями своїми усіляко просвіщати, умовляти а то вже й до совісті батьків славетного міста Києва звертатися, що б і далі ця слава розцвітала!

Потроху (велике наскоком не робиться) консенсус вимальовуватися став. А згодом активісти поклали на стіл до міського голови дивну мапу, чудернацько розмальовану, як водиться ночами на кухні. Ну, майже так. Насправді, малювали в кімнаті на підлозі – там місця більше А на тій мапі мрія веложителів нашого міста – оті самі доріжки та стоянки спеціальні, як у Європі але наші, рідні. Ще більше велопредставників поважати стали, до кабінетів запрошували. Добре все йде… та раптом (зазвичай так воно у нас і буває) – влада змінилася. Спочатку все починай!

Та наших соколів цим не злякаєш, не зупиниш. Сьогодні Омельченко доленосні рішення приймає, завтра Черновецькій за все мудре місто думає, а там гов – і ще мудріша людина з’являється, чи навпаки! А велосипедисти все одно педалі крутять і інтереси їхні все одно представляти, а то й відстоювати потрібно! Розуміють це хлопці з АВК, руки не опускають! І ось у 2008 неофіційна ініциативна група переросла у офіційну асоціацію велосипедистів Києва (АВК) разом із її першим керівником Дмитром Александровим.

І й тут фортуна на нашому боці – тямущі люди у новій адміністрації, а головне з життям у Європі добре обізнані, хоча і молоді. Отож взаємини поновилися, скажу навіть більше – вийшли на якісно новий рівень. І тут наша знаменита мапа у пригоді стала – у 2009 таки затвердила Київрада “Програму створення велодоріжок на 2010-2012“.

Отже недаремні були безсонні ночі, не даремні були спроби налагодити добрі взаємини авто- та вело- любителів а до того ж й пішоходів не забути.
Та сказане то – півсправи, до реального втілення ще дійти треба: то грошей у міському бюджеті не передбачено, то були та й загули невідомо куди. Та не опускають рук бійці АВК, а з розумінням відносяться до “труднощів поточного моменту”, але, коли треба, можуть і демонстрацію під вікнами влаштувати. Вони готові допомогти і допомогають у проведенні різноманітних акцій, пов’язаних із збереженням здоров’я нації, охороною довкілля.

Але не тільки у адміністрації і на масових заходах (“День здоров’я”, “День без авто“, “Велонаїзд“, відкриття пам’ятника загиблим велосипедистам ) зосерєджуються члени асоціації. АВК приймає участь у веловиставках, спілкується зі своїми колегами з велоклубів, пропагує безпечний спосіб веложиття (зокрема розповсюджує світловідбиваючі жилети), підтримує стосунки із зарубіжними колегами.

Існують і перспективни плани. Звісно, для такою діяльності асоціації потрібні і нові, небайдужі помічники, не зайвою буде всіляка підтримка, розуміння важливості цьюго руху, важливості перш за все для власного життя.

Асоціація велосипедистів Києва – відкрита система, організація дружня до людей і, якщо ви захочете приєднатися до неї, вам будуть раді.

Сергій Калюжний

інші цікаві матеріали

Кабінет міністрів України ухвалив постанову про зменшення максимальної дозволеної швидкості руху в населених пунктах з 60 км/год до 50 км/год. Постанова №883 «Про внесення змін до

Департамент транспортної інфраструктури КМДА зробив бюджетний запит на 2018 рік на велоінфраструктуру в сумі 50 млн грн. Відповідно до Стратегії розвитку Києва 2025 ДТІ визначив

16-19 листопада відбулася школа-воркшоп для студентів транспортних та урбаністичних спеціальностей. Учасники школи розробили проекти з трансформації однієї з центральних площ міста та презентували їх перед