Розвиток комунального транспорту – це чи не єдина справді розумна річ, яку робить останніми роками київська влада. Якщо вона спроможеться доповнити її іншими супровідними програмами – створенням велосипедної інфраструктури, обмеженням автомобільного руху в центрі міста тощо, то Київ має непогані шанси оминути “московську пастку” і стати подібним на Берлін, Париж та Лондон, де транспортних проблем майже немає, – пише активіст АВК Віктор Загреба в статті, яку опублікувала “Українська правда”.

Кияни вийшли з домівок в тривожному очікуванні транспортного колапсу. Колапс обіцяли вчора всі засоби масової інформації, включно з національним телебаченням. Однак ніякої катастрофи не сталося.

“Їхав у трамваї, дивився у вікно і шукав обіцяний колапс… Нічого не побачив. Може, не там дивився? Хоча, де як не на Троєщині шукати той колапс? І, що цікаво, – за часом добирання на роботу нічого не змінилось”, – ділиться своїми ранковими спостереженнями киянин Олександр.

Деякі райони міста бунт, схоже, оминув. “От я виходила з дому в передчутті того, як поїду на тролейбусі. Але маршруток було не менше, ніж зазвичай! Навіть закралася думка – може, це була провокація? Так, щоб по телебаченню показали?” – дивується Ольга, яка мешкає в районі бульвару Дружби Народів.

Хто залишився зовсім задоволеним сьогоднішньою акцією, так це автомобілісти. Ранкових заторів сьогодні було значно менше, ніж в інші дні. А все завдяки маршруткам – вірніше, їхній майже повній відсутності. Всім відомо, що водії маршруток не відзначаються дисциплінованим дотриманням правил руху – зупиняються де схочуть, небезпечно маневрують, а на зупинках взагалі встають в три смуги.

А для чого ж, власне, це все було? Ініціатори акції називають її “страйком водіїв маршруних таксі”. Хоча навіть неозброєним оком видно, що ця акція не має нічого спільного зі страйкуванням.

“Чому вони вимагають не підвищення ЗАРПЛАТИ, а підвищення ПЛАТИ ЗА ПРОЇЗД? Хто тоді організовує “страйк” – маршруточники чи власники маршруток? Про яку солідарність може йтися в цій країні, коли навіть страйки не ПРОТИ панів, а на замовлення панів?”, – емоційно коментує ситуацію громадський активіст Артем Чапай.

Будь-який пасажир громадського транспорту може зауважити, що маршрутки – це чудове джерело готівкових грошей, які ніде не “світяться” – ні в податковій, ні перед міською адміністрацією. Норма закону про те, що “водій зобов’язаний видати квиток пасажиру”, порушується завжди і всюди. Схоже, що з подорожчанням пального цей бізнес став не такий рентабельний. Частина “кешу”, яку власники бусів пускають назад у справу, стала переважати над “чистим залишком”… Чому б не організувати так званий “страйк”?

Організатори акції не досягнуть бажаного для себе результату – про це більш ніж прозоро натякали в КМДА ще до початку акції. А після того, як демарш перевізників фактично провалився, і поготів. Кияни побачили, що без маршруток жити можна і треба.

Акція “Велодень-2007”. Щороку кияни просять від міських властей створити інфраструктуру для велосипедистів. Фото: Net Scorpion

Доба маршруток минає. Вони виконали свою історичну роль – задовольнили попит на транспорт у 90-х та 2000-х роках, коли автобусні та тролейбусні парки перебували в кризовому стані. Великогабаритний публічний транспорт, якого вже досить багато на київських вулицях, набагато зручніший, безпечніший, дешевший та екологічніший за мікроавтобуси.

Розвиток комунального транспорту, розширення парку, створення нових тролейбусних ліній – це чи не єдина справді розумна річ, яку робить останніми роками київська влада. Якщо вона спроможеться доповнити її іншими супровідними програмами – створенням велосипедної інфраструктури, обмеженням автомобільного руху в центрі міста, забороною в’їзду позашляховиків тощо – то Київ має непогані шанси оминути “московську пастку” і стати подібним на Берлін, Париж та Лондон, де транспортних проблем майже немає.

На жаль, столичні можновладці – зокрема заступник мера Денис Басс та начальник транспортного управління Іван Шпильовий  – у вирішенні транспортних проблем і далі мавпують Москву. “Система інтелектуального контролю за дорожнім рухом”, яка коштує мільйони, запозичена саме в Москві. Звідти ж – курс на будівництво нових розв’язок, тунелів і мостів.

Цікаво, чи пробували київські чиновники самі проїхати вулицями “білокам’яної” на авто? Не з міліцейськими машинами супроводу рано вранці, а на таксі в обідній час. Під час дороги між аеропортом та крайньою станцією метро, вони б мали принаймні чотири години для роздумів – з кого і в чому треба брати приклад, вирішуючи транспортні проблеми.

Київ без маршруток – можливий. Київ без пробок – теж можливий. Головне – не боятися змін. І брати приклад з тих міст, які демонструють успішні результати, а не цікаві концепції. Для цього, мабуть, доведеться вивчити англійську.

Автор – Віктор Загреба.

Оригінал статті: http://life.pravda.com.ua/problem/47d7b209d4f4d/

інші цікаві матеріали

Створений у 2017 році Клуб велобізнесу – це прозорий спосіб підтримати розвиток велосипедного транспорту, яким займається Асоціація велосипедистів Києва.   АВК продовжує серію публікацій про

Сьогодні, 17 жовтня, на церемонії нагородження конкурсу “Велопрацедавець року 2017”, який проводить серед київських роботодавців Асоціація велосипедистів Києва, стало відомо компанію-переможця. Велопрацедавцем 2017 стала юридична

Як у країнах Європейського Союзу заохочують їздити велосипедом на роботу? Асоціація велосипедистів Києва продовжує публікувати дослідження “Розподіл бюджетних коштів на велосипедну інфраструктуру: досвід ЄС та